Патріотизм: право чи обов’язок?

Можеш вибирати друзів і дружину,
вибрати не можна тільки Батьківщину.

Василь Симоненко

 

Історія засвідчує, що через боротьбу за утвердження і зміцнення української державності, розвивався патріотизм.

Патріотизм (грец. patriótes,πατριώτης — співвітчизник, грец. patrís,πατρίς — батьківщина) — це моральний і політичний принцип, соціальне відчуття, змістом якого є любов до Батьківщини, відданість своєму народові, готовність заради них на жертви і подвиги. Патріотизм передбачає гордість за досягнення своєї Батьківщини, бажання зберігати її характер і культурні особливості та ідентифікація себе з іншими членами нації, готовність підпорядкувати свої інтереси інтересам країни, прагнення захищати інтереси Батьківщини і свого народу. В умовах утворення національних держав патріотизм стає складовою частиною суспільної свідомості, що відображає загальнонаціональні моменти в його розвитку.

Патріотизм зародився ще на світанку історії людського суспільства. В ньому знаходить вираження любов людей до своєї вітчизни, повага до її минулого і сучасного, піклування про майбутнє. Не було в історії і нема такої сили, яка могла б придушити в народі це почуття. Про його глибину і силу засвідчують пам’ятки літератури, зокрема «Слово о полку Ігоревім», думи та історичні пісні-балади, які виховували в народних масах почуття любові до Вітчизни, будили протест проти її ворогів та панського гніту, прославляли народних героїв. Вони й понині служать живим джерелом патріотичного виховання українських людей – гідних наслідувачів культурного надбання своїх славних предків.

Таким чином, патріотизм як одна з найбільш значущих цінностей, що властива всім сферам життя суспільства і держави, є, по-перше, найважливішим духовним надбанням особистості, характеризує вищий рівень її розвитку і виявляється в її активно-діяльнісній самореалізації на благо Вітчизни (тут патріотизм втілює любов до своєї Вітчизни, причетність до її історії, культури та складає духовно- етичну основу особистості, яка формує її суспільну позицію і потребу в гідному, самовідданому служінні Батьківщині). По-друге, при цьому патріотизм постає певним фундаментом громадської і державної будівлі, ідеологічною опорою його життєздатності, однією з першоосновних умов ефективного функціонування системи соціальних і державних інститутів. По- третє, в історичному плані патріотизм є джерелом духовних і етичних сил і здоров’я суспільства, його життєстійкості і сили, яка особливо могутньо і нестримно виявляється на переломних етапах розвитку, під час великих, історично значущих подій, у роки важких соціальних випробувань.

Патріотизм визначається більшістю людей як одне з найглибших громадянських почуттів, змістом якого є любов до батьківщини, відданість своєму народові, гордість за надбання національної культури.

Патріотизм – це активна життєва позиція по відношенню до держави. Багато хто перестає вірити у державу, але тільки не патріоти. Треба розуміти, що патріотизм – це не сліпа любов до Батьківщини. Якщо просто любити Вітчизну, заплющувати очі на її недоліки, це вже не буде патріотизмом! Треба робити щось, щоб виправити ці недоліки, зробити Батьківщину ще кращою!

За даними опитування 72% українців вважають себе патріотами України, але 48% з них хотіли б емігрувати. Виходить, що емігрувати хочуть навіть ті, хто вважає себе патріотом?! Немає нічого дивного. За кордоном живуть багато українців та їх дітей, але вони все одно вірять в Україну, в її краще майбутнє. Краще жити за кордоном та любити Україну, ніж бути на Україні та відверто виказувати байдужість або ненависть до України. Наприклад, в Росії більш ніж 80% населення вважають себе патріотами, а в Білорусі понад 90%. В розвинених країнах Європи 90-95%. В США ця цифра перевищує 96%. За даними іншого опитування 52% українців все ж хотіли би зостатися в Україні, щось для неї зробити. Вони хотіли би себе реалізуватися на Батьківщині, але за кордоном у них виходить, а тут забирають усі можливості, вибивають землю з-під ніг. Ось і тікають до чужих країн «реалізовувати себе»! Прикро! Адже вони працюють на іншу державу, на її економіку, а могли б працювати на Україну, допомагати їй! Скільки талановитих людей покинуло нашу державу?! Ще скільки збираються це зробити?!

Чим більше утверджується Україна в своїй державності, тим інтенсивнішим стає пошук загальнонаціональних ідейно-духовних орієнтирів, здатних консолідувати суспільство, зміцнити державу, вивести її на високий рівень цивілізованості й культури. Історія засвідчує, що послідовна боротьба за утвердження і зміцнення української державності невіддільна від почуття патріотизму. Адже любов до Батьківщини, надихає людей на подвиги й самопожертвування в ім’я великої мети.

Одним із аспектів патріотичного виховання молоді є формування усвідомлення захисту своєї Вітчизни в разі небезпеки. Адже під час бойових дій саме патріотизм спонукає воїнів ризикувати життям заради перемоги. Багатовіковий досвід світової історії красномовно свідчить – у численних війнах і збройних конфліктах моральний фактор, основою якого є саме патріотизм, часто важили не менше, ніж чисельність, озброєння та навченість військ. Наприклад, згадаймо бій під Крутами 1918р. «На Аскольдовій могилі поховали їх, справжніх мучнів-українців, славних, молодих. На Аскольдовій могилі, український цвіт…». Так написав Павло Тичина про героїв Крут, що стали на захист Києва й усієї державності. Трагічна загибель Студентського куреня під Крутами залишилась в історії України символом патріотизму і жертовності в боротьбі за її свободу.

Патріотичне виховання сучасної молоді, на наш погляд, є найголовнішим завданням усіх ланок освіти. На жаль, останнім часом дуже поширеним явищем є відсутність або неповнота джерел патріотичного виховання. Спостерігаючи за молоддю, ми маємо визнати, що її погляди на поняття «патріот» та «патріотизм» дуже сильно різняться, а в деяких молодих людей розуміння цих понять зовсім відсутнє.

Для виявлення ступеня патріотизму в структурі свідомості й діяльності учнівської молоді нами було проведено соціологічне дослідження, об’єктом якого стали 200 учнів Рівненського економіко-правового ліцею . На одне із поставлених запитань анкети («Що для вас означає бути патріотом»?) ми отримали таку структуру відповідей. Перше місце посіла відповідь «знати історію й культуру України» (48 %); далі: «готовність боротися за дотримання прав і свобод громадян України» (44 %); необхідність своєю власною працею сприяти розвитку країни відзначили 43 % опитаних; готовність навіть ціною власного життя захищати територіальну цілісність країни – 28 %. Як бачимо, в основному молодь робить акцент на активну, діяльну характеристику патріотизму.

В Україні патріотів часто прирівнюють до націоналістів. І це явище, як і усе, має свою причину. Існує групка людей, які вирощують вуса, носять національні костюми і просто кричать про свою готовність служити Батьківщині. І дехто помилково думає, що ось так і виглядає український патріот. А тим часом справжні, негаласливі патріоти, роблять свою маленьку справу на благо країни.
Патріотизм — це стан душі, спосіб мислення і світо­бачення, це конкретне життя у конкретних обставинах, коли людина відчуває, що вона — у Вітчизні, а Вітчизна — у ній, і вони — нерозривні. Замініть поняття «Вітчизна» на поняття “Україна” і матимете український патріотизм. Іншого й бути не може: у національній державі поняття патріотизму завжди є національним. І не біймося цього — цим пишатися треба!

Патріотизм — це не спосіб самовираження, це частина нашого духу, це одне з найсильніших відчуттів які існують в природі, інколи це почуття сильніше навіть за любов до матері або дівчини. Про це не треба кричати, цим не можна підіймати свій рейтинг бо тоді це звичайний фальш, бо для патріота це звичайна повсякденна річ, він не стає патріотом коли виступає на людях, чи пише книжку. Він патріот кожної хвилини свого життя. Він відчуває болі своєї держави на своєму тілі, бо він є частиною одного цілого.

 

Підготували :
Бабієць Римма Германівна,
учениця 10 класу
Рівненського економіко – правового ліцею;

Лазарчук Катерина Вікторівна,
учениця 10 класу
Рівненського економіко – правового ліцею;

Прокопчук Сергій Юрійович,
вчитель правознавства РЕПЛ

Одна відповідь до “Патріотизм: право чи обов’язок?”

1. Марійка коментує:

   21.02.2015 о 15:04

   Гарна стаття. Актуальна.

   Відповіcти

---