Кримінально-правові проблеми трансплантації органів і тканин людини

Останнім часом спостерігаємо значне підвищення інтересу до якості надання медичної допомоги з боку засобів масової інформації, правового регулювання відносин «лікар — пацієнт» та загальних питань вдосконалення законодавчої бази в галузі медичного права. Без сумніву, правова база потребує доопрацювання, вдосконалення і певної систематизації. А недосконалість в правовому полі й абсолютна необізнаність населення в медичному праві стають на заваді при здійсненні захисту прав особи в медичній галузі. Позитивні ж зміни в самому суспільстві стануть можливими не тільки із введенням нових законів, а й за умови зміни правосвідомості як самих медичних працівників, так і пересічних громадян.

Реалії сьогодення свідчать про необхідність вирішення актуальних питань, пов’язаних із правовим регулюванням здійснення трансплантацій органів чи тканин людині. Не дивлячись на незначну кількість пересадок (в Україні роблять максимум 200 пересадок протягом року, у Польщі, для порівняння, – тисячу, в Німеччині – близько 1,9 тисячі) що здійснюється у нашій державі, ця проблема є важливою, оскільки окремо взята кожна трансплантація ставить перед суспільством цілу низку питань морально-етичного і правового характеру. Перш ніж освітлювати питання правового регулювання в трансплантології, необхідно зупинитися на юридичному значенні трансплантації органів і тканин. Мова йде про віднесення пересадок до однієї з груп: медичного експерименту чи апробованого варіанту лікування. Виходячи з цього будуватиметься система правових норм, що стосуються трансплантації. Вважаємо, що на сьогоднішній день видається віднесення пересадки органів і тканин до одного з варіантів лікування, який показаний при цілому ряду захворювань. В той же час, дійсно, усередині трансплантології є певні напрями, що знаходяться в даний час у стадії наукових досліджень, тобто такі, які можуть бути віднесені з правової точки зору до медичного експерименту.

Мова йде про нові методи консервації органів, вдосконалення методів тканинного типування, досліджень дії нових імунодепресантів на організм людини, що перенесла трансплантацію. Дані останніх років, отримані у ведучих трансплантологічних центрах України ,зокрема в Запоріжжі і Києві свідчать про позитивну тенденцію в результатах пересадок різних органів. Визначаючи загальні принципи, на основі яких передбачається здійснювати юридичну регламентацію трансплантації органів і тканин, вважаю за доцільне використовувати загальноправовий науковий підхід, згідно якому розрізняють принципи права і принципи правового регулювання. Стосовно трансплантації принципами права можуть вважатися ті основні положення, що вже знайшли втілення в нормативно-правових актах. В той же час принципи правового регулювання — це керівні ідеї, передумови, які можуть бути використані як базис для побудови норм права. Взаємозв’язок принципів права і принципів правового регулювання ілюструється фактом, згідно з яким принципи права, будучи своєрідним каркасом законодавчих актів, запроваджуються в життя за рахунок попереднього визначення принципів правового регулювання.

Таким чином, загальні принципи правового регулювання пересадки органів і тканин дозволять сформувати правове поле для виконання даних оперативних втручань. Ми повинні оптимізувати діяльність, спрямовану на нормативно-правове регулювання трансплантології. Від цього має виграти все суспільство.

Актуальність цієї проблематики пояснюється тим, що в сучасному світі гостро постає питання морального права та нормативного врегулювання питання трансплантації. Саме тому розгляд і вивчення даного явища в медичній практиці та закріплення трансплантації в законодавчих актах покликане створити передумови для кращого його розуміння і втілення в життя.

Метою дослідження є здійснення комплексної розробки правових проблем трансплантації органів, тканин людини та донорства крові, та розробка пропозицій щодо подальшого вдосконалення вітчизняного законодавства

України в означеній сфері. Для досягнення зазначеної мети були поставлені такі завдання: визначення сутності та ознак правових понять трансплантації і донорства; аналіз законодавчого регулювання трансплантації органів, тканин людини і донорства крові в Україні та співвідношення норм національного законодавства з міжнародно-правовими нормами, в цій сфері; виявлення правових аспектів діяльності, що здійснюється в сфері трансплантації та донорства крові; внесення пропозицій щодо вдосконалення правових норм в сфері трансплантації.

Об’єктом даного дослідження є прогалини в законодавстві, які створюють певні незручності щодо його застосування.

Предметом дослідження стали українські та іноземні наукові розробки щодо проблеми трансплантації як з медичної, моральної, так і суто правової точки зору.

Зважаючи на все вищезазначене стає зрозумілим, що процес становлення явища «трансплантації» досі триває, адже відсутні певні норми, які б уніфікували його, а тому вивчення законодавства, даних в наукових виданнях, стають першочерговим джерелом отримання інформації.

Роботу виконала:
Бабієць Римма Германівна,
учениця 10 класу
Рівненського економіко-правового ліцею

Науковий керівник:
Прокопчук Сергій Юрійович,
вчитель правознавства РЕПЛ

Переглянути роботу