Юридичні аспекти позбавлення батьківських прав

Аналіз судової практики у справах про позбавлення батьківських прав дає можливість дійти висновку, що в Україні є досі високий рівень позбавлення батьківських прав.

Найбільш розповсюдженою підставою для позбавлення батьківських прав є саме ухилення від виконання батьками обов’язків по вихованню дитини. Ця підстава займає найбільшу питому вагу серед інших підстав ч. 1 ст. 164 СК. Згідно п. 16 Постанови Пленуму ВСУ № 3 від 30.03.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі — Постанова Пленуму ВСУ № 3 від 30.03.2007р.) ухилення батьків від виконання своїх обов’язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування;медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання;не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення;не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей;не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу;не створюють умов для отримання нею освіти.

Справи про позбавлення батьківських прав завжди дуже складні. Суд при вирішені справ про позбавлення батьківських прав ретельно досліджує та враховує всі обставини життя дитини, характер та особу батьків, характер ставлення батьків до дитини, інші конкретні обставини. Для цього потрібні спеціальні знання й досвід роботи з дітьми.

Тому до участі у вирішенні подібних справ залучаються органи опіки та піклування. Ці органи (навіть у тих випадках, коли вони самі є ініціаторами порушення справи) проводять відповідні обстеження, дають свій висновок, і їхній представник обов’язково бере участь у розгляді справи.

Суд не зв’язаний висновком органу опіки та піклування (позбавляти або не позбавляти батьків батьківських прав), але якщо він з ним не погоджується, то зобов’язаний мотивувати, чому дійшов іншого висновку. Крім того, якщо в судовому засіданні мати, батько проситимуть суд надати їм строк для виправлення і суд дійде висновку, що це каяття є щирим, можливо відкласти розгляд справи на певний час для з’ясування, наскільки після каяття змінилася поведінка того, до кого пред’явлений позов про позбавлення батьківських прав.

Суд може відмовити в позові та винести попередження відповідачу, що у разі продовження протиправної поведінки він буде позбавлений батьківських прав. Але таке попередження може мати місце у разі, якщо суд буде впевнений у тому, що залишення дитини з батьком, матір’ю не становить реальної небезпеки для її життя та здоров’я.

В залежності від конкретної ситуації в сім’ї позбавленню батьківських прав можуть передувати превентивні заходи впливу на батьків (бесіди, попередження з боку органів опіки і піклування, органів внутрішніх справ, надання сім’ї необхідної допомоги, накладення адміністративної відповідальності), відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав (ст. 170 СКУ).

Позбавлення батьківських прав повинно бути результатом свідомої поведінки батьків (одного з них). Якщо вони не в змозі розумно керувати своїми діями та вчинками з причини, що від них не залежать (тяжке психічне захворювання, слабоумство, інвалідність тощо), то, за загальним правилом, їх не можна позбавити батьківських прав. Таким чином, наявність вини батьків належить до обов’язкових умов позбавлення батьківських прав. Проте, дитина може бути визнаною такою, що позбавлена батьківського піклування, навіть при відсутності вини батьків. Наприклад, діти, які залишилися без піклування батьків у зв’язку з визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням батьками покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов’язки тощо (ст. 2 Закону України № 2623 «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» від 02.06.2005р.).При відсутності вини батьків застосовується не позбавлення батьківських прав, а встановлення опіки (піклування) над дитиною, що передбачено ст. 243 СКУ. Таким чином, держава та батьки або особи, які їх замінюють повинні створити умови, необхідні для всебічного розвитку та захисту дітей.

Науково – дослідницька робота
учениці 11 класу
Рівненського економіко – правового ліцею
Собко Вікторії Володимирівни

Наукові керівники:
Цепух Алла Валеріївна,
старший викладач кафедри
«Міжнародна інформація»
РІС КСУ

Прокопчук Сергій Юрійович,
вчитель правознавства РЕПЛ

Переглянути роботу